Відгук Юлії Янко

Вже більше десяти років, як я закінчила КПІ на факультеті лінгвістики. Завжди згадую студентські роки з теплом та вдячністю. Саме навчання в цьому виші відкрило мені багато можливостей у житті. Після закінчення навчання я працювала асистенткою-перекладачем в міжнародному проекті. Це був фантастичний досвід. Мій перший робочий день пройшов у Міністерстві Юстиції, де я була перекладачем на круглому столі і робила послідовний переклад іноземним експертам та високопосадовцям з сектору юстиції. О це так перший робочий день подумали ви! Я після круглого столу була дуже втомлена, але це був тільки початок дня! Але я швидко ввійшла в новий для себе ритм і отримувала задоволення від роботи. Перекладати мені дуже подобалося, але було ще щось, що з часом мені подобалося ще більше. Це вчителювання. Я допомагала дітям своїх знайомих з виконанням шкільних завдань з французької і мені вдавалося їм пояснити матеріал та знайти креативний підхід, щоб зацікавити предметом. Я дуже інтуїтивно вчителювала, і учні показували дуже хороші результати, і я почала мріяти про кар’єру вчителя. У мене промайнула думка, а чому б не поїхати в Францію та здобути там освіту вчителя? Нікому нічого не кажучи, переклала свої дипломи і відправила їх до університету в Страсбурзі. Мені прийшов лист, що заявка прийнята, але конкурс на одне місце був дуже великий. Я для себе вирішила, буде як буде. І одного дня приходить відповідь з університету: мене прийняли! Я отримала візу, знайшла гуртожиток, купила квитки і за місяць повідомила шефа та батьків, що їду навчатись в Францію. Сказати, що всі були в шоці, то нічого не сказати. Але врешті-решт шеф підтримав, а батьки змирились із моїм вибором. Навчатись було важко, скажу чесно, але завдяки моєї освіті в КПІ в деяких моментах мені було набагато легше, ніж моїм одногрупникам корінним французам. Наприклад, у мене було гарно сформоване розуміння, як проводити дослідження та викладати результати в науковій формі. Я написала роботу на відмінно, бо у мене був дуже хороший ґрунт під ногами. Але на цьому мої пригоди не закінчились. Так склалась доля, що після отримання диплому я потрапила в північну країну — Швецію, зі своїм суворим кліматом та вимогами до вчителів. У Швеції мені довелося вчити з нуля шведську, але це не було проблемою, бо я отримала дуже гарний досвід вивчення французької в КПІ. Так як вимоги до вчителів були відмінними від тих, що були у Франції, мені і тут довелося пройти декілька університетських курсів для отримання ліцензії вчителя.І що я вам хочу сказати, що і тут неодноразово згадувала КПІ, бо без цієї освіти навряд чи мені вдалося б так легко вивчити нову мову та ще й здобути ще одну освіту. Зараз я працюю вчителем французької мови в міжнародній школі, кожен день активно використовую чотири мови: французьку, англійську, шведську на роботі, а також виховую свою донечку, спілкуючись з нею українською мовою. Мрію про перемогу України над злом. Впевнена, що одного дня обов’язково повернусь додому і буду навчати наших дітей французької, а поки набираюся досвіду, якщо так можна сказати. Щиро дякую всім викладачам, яких я неодноразово згадую з теплом і досі. Слава Україні!